Головна » Файли » ШКОЛЯР » ДИКТАНТИ

Барвінок
04.12.2019, 05:05
загрузка...

 Текст 1. Барвінок (диктант)

На кожному крилі городу росли кущі барвінку. Здавалося, що він і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ про­бивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. А коли повітря ставало по-материнськи м’яким і лагідним, то барвінок зацвітав так, наче небо бриз­нуло на землю живою блакиттю, зацвітав так, немов дитячі очі землі дивилися довірливо.

Бабуся гнівалася, коли зривали барвінковий цвіт. Вона ні­коли не могла примиритися з тим, що квітку зривають. Хоч би яка квітка була - чи чорнобривці, чи ружі, чи звичайнісінькі калачики, чи настурції, чи лісові дзвоники, чи ромен. Тим більше її гнівало, коли хтось необережно зривав цибулю зі стрілкою, яка могла б дати насіння, коли хтось виривав усю стеблину кропу, замість нащипати листя. Тоді бабуся чорні­шала, погляд її ставав лихий.

Навіть на Спаса, коли, здається, з квітами просинаєшся, з квітами сідаєш за стіл, з квітами їси яблука та груші, з кві­тами свіжовипечений хліб умочаєш у мед, навіть на Спаса бабуся не могла відцуратися від святого ставлення до цвіту.

 

(163 слова)  

                                                 За Є. Гуцалом

 Текст 2. Барвінок

Баба Килина була невеличка й тонка, на її темному обличчі життя зоставило своє зморшкувате письмо, в очах випалило живий дух, і вони були подібні на дві бездонні криниці. Вона варила дуже смачний борщ, який уміла так затовкувати салом і засмачувати сметаною, що від нього не можна було одірватися.

Баба Килина пишалася своїм городом, на кожному крилі якого росли кущі барвінку. Здавалося, що він і взимку зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом. А коли повіт­ря ставало по-материнськи м’яким і лагідним, то барвінок зацві­тав так, наче небо бризнуло на землю живою своєю блакиттю, зацвітав так, немов дитячі очі землі дивилися на тебе довірливо. Баба гнівалася, коли зривали барвінковий цвіт. Вона взагалі ні­коли не могла примиритися з тим, що квітку зривають.

Навіть на Спаса, коли, здається, з квітами просинаєшся, з кві­тами сідаєш за стіл і їси яблука, груші, а свіжовипечений хліб умочаєш у мед і несеш до рота, вона не могла відцуратись од свогосвятого ставлення до цвіту.

168 слів  

                                          За Є. Гуцалом

Текст 3. Барвінок на вінок, а полин на віник

Барвінок оспіваний у багатьох піснях нашого народу й у віршах ба­гатьох поетів. Він супроводив наших з вами предків від колиски й до могили. У барвінку купали немовлят, щоб вони росли гарними і здорови­ ми. Барвінкові вінки носили дівчата: адже він ріс біля кожної криниці і завжди був під рукою. Барвінок садовили на могилах — на знак вічної пам’яті про померлих...

І хоч як Давно росте він в Україні, і хоч як ми до нього звикли, однак він — чужинець. І назва в нього чужинська Сьогодні є це слово і в Нас, і в білорусів, і в росіян, і в чехів, а все ж воно не слов’янське. На латині рослина звалася вінка, а корінь цього слова означав «обв’язувати», «обвивати». З вінки слов’яни зробили барвінок, а квітку взяли собі.

У давнину люди вважали, що барвінок захищає від усього злого. Тому часто його вивішували над дверима; його ніколи не викидали на смітник, а лише в річку, щоб він не загинув від спраги.

Ми цінуємо барвінок за його «лікарську допомогу»: з нього виготовляють ліки від дуже важких хвороб. Але не менше ми цінуємо його за витончену красу. (За А. Коваль, 180 слів)

Категорія: ДИКТАНТИ | Додав: | Теги: про квіти, диктант, баба Килина, текст диктанту, про барвінок, барвінок
Переглядів: 1988 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar